Главная / Духовная колыбель. Поэтические страницы / Современная духовная поэзия / Роман Любарский. Из цикла "Мой Иерусалим". Свет Фаворский / Роман Любарский. Стихи на украинском языке по библейским мотивам Роман Любарский.
Стихи на украинском языке по библейским мотивам
Шота
Палку бегонію вогню носити в серці я не в змозі... Царице, витязь твій віднині служитиме лише Христу. Наш караван вже сьомий день курить в дорозі. Ген ятаганом зблиснув місяць на мосту. І кінь мене несе вперед... Вперед за скелі, мури... Не словом явленим, а Логосом Благим Я проведу і вас крізь війни і тортури У Храм Хреста. В Єрусалим. Марiя Магдалена
Була приречена, чекала смерті я... Вже перші камені мені під ноги впали. Ось-ось ота скажена течія Розтрощить вщент Марію із Магдали. Та Він прийшов. І подивився в вічі. І до життя нового відродив. І душу вивів з темряви. І двічі Любов свою, як полум’я, явив. Не полум’я, що нівечить і нищить. А світло, що освячує серця. До нього піднімається найнижчий, Як піднялася грішниця оця. Симон
Я був непевним, грішним, як і ви... Та Він поклав мені у руки камень віри. Тепер несу Його, свої офіри І більше не схиляю голови А ні перед осатанілим страхом, А ні перед владикою земним. Гординя, зброя, золото – все прахом, Все в світі меркне перед Ним. Як я колись тягнув рибальські сіті І радісно дивився на улов, Так Він мене підняв... І в цьому світі Віднині житиме Прощення і Любов. Симеон Богоприімець
Винагорода чи спокута незліченні мої літа?..
Душу знов охопила смута:
а чи з’явиться зірка ота?
Чи наснилось мені одкровення,
Що колись почув на ріці?..
Провидіння, а чи будення –
Давній перстень на правій руці?
А чи вистачить сил чекати,
Коли війде в спаплюжений Храм
Пресвятая Марія Божа Мати,
Щоб дитя освятить і віддати
Всім гріховним оцим серцям?..
Та ось звершилось! Боже Правий, Тебе тримаю на своїх руках...
Я – кінва, я – старозавітний прах,
Я – свідок Янгольскої Слави...
Сей – Світло, Сей – єси Спасіння
Перед лицем усіх людей.
По всіх світах Його насіння
Зросте...
В ту ж мить
побачив Вічність
іудей.
Савл
В Єрусалим... В Єрусалим...
Ходу відтак не зупиняти.
Я був сліпим. Тепер за Ним
Ледь-ледь встигаю... Зняті лати...
Який я з того маю зиск?!
Розтанули вогні Дамаска...
Розтанув меч мій, наче віск...
А Він іде... Моя поразка!
Прости, святий Єрусалим! Простіть, брати, мою провину!
Віднині послухом своїм
Служитиму Отцю і Сину!
І Дух святий веде мене,
Веде до Риму від Сіону
З любов’ю вічною, до скону...
Хай вас вона не промине!
Єремія
О брати мої, сестри, люде!
Знову був мені глас Творця:
Зійде полум’ям земле оця,
А Ізраїль в полоні буде,
За полуду в очах, за гріх.
Тож розсиплеться, як горіх,
Піде прахом Єрусалим.
Що поробиш – і я за ним...
Це я бачу... І це – не примари.
Це вам лячно. А то вам – сміх.
Але після Господньої кари
Прийде Той, хто спасе усіх.
І наситяться стомлені душі,
Як вином молодим міхи,
Хай простяться мої гріхи,
Хай, як дощ рясний після суші,
Слово Боже збентежить вас...
Страшно жити, страшніше – мовчати
В цей тривожний скорботний час!
Я, поставлений Богом на чати,
Винен вас не карати – навчати,
Доки в серці вогонь не згас...
* * *
В Старому місті я, посеред краєвида:
Диск місяця над баштою Давида,
Рехавія, жасминами повита,
Церков на Єлеонській пишна свита,
А нижче – Гетсиманія, як тінь
Апостольських служінь та потрясінь.
Густіє ніч, як в те число нісана,
Коли Його молитва осіянна
Творилася над чашею буття…
Та варта йде, і півень кукуріка,
І та ж мене охоплює велика
Любов до богоданного життя.
Дивлюсь на світ… і плачу, як дитя.
Прислано автором 10-11 января 2008 года |
© 2005 – 2014 Православный паломнический центр «Россия в красках» в Иерусалиме Копирование материалов сайта разрешено только для некоммерческого использования с указанием активной ссылки на конкретную страницу. В остальных случаях необходимо письменное разрешение редакции: palomnic2@gmail.com |